Теоретичні та історичні основи розвитку культури

Post on 12-Apr-2017

22 views 2 download

Transcript of Теоретичні та історичні основи розвитку культури

LOGO

Теоретичні та історичні

основи розвитку культури

Зміст

I . Культурологія як наука. Сучасні

концепції культури

I I . Культура Стародавнього Сходу

I I I . Антична культура

IV. Культурні надбання

Середньовіччя та епохи

Відродження

Американський

антрополог Леслі Уайт

у праці «Наука про

культуру»(1949) виділив

культурологію як

окрему науку.

Культурологія – наука, що вивчає

культуру як цілісність, аналізує її

конкретно історичні явища, виявляє

універсальні закономірності зародження,

функціонування та зміни культурних

феноменів.

Термін «культура» походить від лат.

слів «colo», «cultio» - обробіток землі ;

пізніше означав вшанування, культ богів

та предків. Згодом поняття поширилося

на навчання, виховання та інші сфери

людської діяльності.

В Україні «Культурологію» в системі

вищої освіти почали вивчати з 2003 р.

Сучасні концепції культури

американський антрополог

Л. Морган (1818-1881)

англійський історик

Е. Тейлор (1832-1917)

1) еволюціоністська

Обґрунтовується принцип єдності людського роду та спорідненості

потреб різних народів у формуванні культури.

Розвиток народу відбувається прямолінійно, від простого до

складного. Л. Морган виділив дикунство, варварство і цивілізацію як

основні стадії розвитку суспільства.

Сучасні концепції культури

Польсько - англійський антрополог

Б. Малиновський (1884-1942),

французький етнолог і соціолог

К. Леві-Строс (1908-1991), американський

етнограф А. Кребер (1876-1960) .

2) Антропологічна або функціональна

Б. Малиновський (1884-1942)

Виникнення і розвиток культури

пов’язується з потребами

людства(первинними, похідними

та інтегративними).

Відмінність між культурами

обумовлена різними способами

задоволення потреб.

Сучасні концепції культури

Подальшого розвитку концепція набула у працях

М. Данилевського (1882-1885), О. Шпенглера (1880-1936),

А. Тойнбі (1889-1975) та ін. О. Шпенглер у книзі «Занепад

Європи» відкинув концепцію лінійного розвитку, обгрунтував

теорію рівноцінного циклічного розвитку культур

3) концепція циклічного

розвитку (коловоротів) Основоположником вважається італійський

філософ Дж. Віко (1668-1740).

Кожен народ проходить цикл з трьох

епох: дитинство,юність,зрілість.

Досягнувши вищого ступеня

розвитку, люди знову переходять

на нижчий.

Сучасні концепції культури

К. Маркс (1818-1883) Ф. Енгельс (1820-1895)

4) формаційна або лінійна

Засновниками були :

Формаційний підхід полягав у поділі історії розвитку людства на п’ять

соціально-економічних формацій.

Основою розвитку культури вважали матеріально-перетворюючу

суспільну діяльність людей.

Культура Стародавнього Сходу

Стародавнім Сходом називали країни, розташовані

на схід від Риму. До східної культури належать

народи, що мають неантичні культурні корені :

Єгипет, Межиріччя, Вавилон, Фінікія, Палестина,

Індія, Китай та ін.

У 1820-х рр. французький

лінгвіст Жан-Франсуа

Шампольйон

розшифрував єгипетські

ієрогліфи. Відомими

літературними

пам’ятками є «Тексти

пірамід», «Тексти

саркофагів», «Книга

мертвих»,«Пісня

арфіста», «Повість про

Сінухета» та ін.

Давньоєгипетські боги

Pа - бог Сонця, верховний бог

Озіріс (Осіріс) - бог, що вмирає й воскресає,

володар потойбічного світу

Ізіда (Ісіда) – богиня Місяця, плодючості,

материнства

Гор (Хор) - син Озіріса та Ізіди, бог Неба і Сонця у

вигляді сокола

Атон – бог сонячного диску, якому поклонялися за

час правління Ехнатона

Ма’ат (Муа) – богиня правди, істини, рівноваги,

справедливості

Хапі – бог річки Ніл

На честь фараона Хуфу (Хеопса ) здійснено

будівництво найвеличнішої піраміди Єгипту

(висота 146,5 м)

Найбільшою царською усипальницею у формі

ступінчастої піраміди є піраміда Джосера

Культура Межиріччя

Найдавніша культура

Месопотамії – шумероаккадська.

Найдавніші міста на планеті –

Еріду, Ур, Кіш, Урук, Шуруппак .

Шумери винайшли колесо й

гончарний круг; є авторами

найдавніших календарних систем

(сонячних, місячних) ; розробили

клинописну систему писемності.

В Шумері створено найдавнішу

епічну поему «Сказання про

Гільгамеша».

Найбільшого розквіту Вавилонська держава

досягла за царя Хаммурапі (1792-1750) -

автора кодексу законів з принципом

«око за око, зуб за зуб» .

Культура Вавилону

Висячі Сади Семіраміди

розташовані на березі р. Євфрат, за

50 км від південного Багдада.

Побудовані для дружини

вавилонського царя Навуходоносора

II Семіраміди, яка сумувала за

горами та лісами своєї батьківщини.

Вавилонська вежа -

одна з найграндіозніших споруд

стародавнього Вавилону, символ

сум'яття і безладу. Побудована на

честь царя Мардука.

Культура Вавилону

Антична культура

«Антична культура» включає формування,

розквіт та занепад Егейської (Кріто-Мікенської),

Грецької та Римської цивілізацій ( III тис. до н.е.

- середина V ст. н.е.)

Характерними рисами були :

- міфологічний спосіб мислення,

- рабовласницький тип економіки,

- полісна система державності,

- політеїзм у релігійному житті,

- тонкі естетичні відчуття у світосприйнятті.

Антична культура

Егейсъка культура

завершується умовною датою

загибелі легендарної Трої –

1184р. до н.е.

Егейській культурі притаманні

палацові будівлі, перший

лабіринт на о. Крит.

Літературно – історичними

пам’ятками є «Міф про Тесея»;

«Іліада», «Одіссея» Гомера

Кносський палац

Періодизація давньогрецької культури

Героїчний (Гомерівський) період відомий

започаткуванням І Олімпійських ігор (776 р.до н.е.), Великою Грецькою Колонізацією

Архаїчний період ( VI-V ст. до н.е.) – постання храмового

будівництва, творче переосмислення східних традицій в

архітектурі та мистецтві, зародження філософії

Класичний період ( V-IV ст. до н.е.) – найвищі досягнення:

архітектура – афінський Акрополь з Парфеноном;

скульптура – творчість Поліклета, Фідія, Праксітеля,

Скопаса, Лісіппа; література й театр – трагедії Есхіла,

Софокла й Еврипіда; філософія – ідеї Сократа, Платона,

Аристотеля

Елліністичний період (к. IV ст -30 p. до н.е.) – криза

античних цінностей, утворення держави Олександра

Македонського

Архітектура Стародавньої Греції

Парфенон— головний храм Афінського акрополя (438 р. до н. е) на честь богині Афіни Парфенос, покровительки міста та всієї Аттики

Ерехтейон— пам'ятка архітектури (406 до н. е.). Зведений на місці суперечки Афіни та Посейдона-Ерехтея на Акрополі в Афінах за право володіння Аттикою

Архітектурні ордери ( капітелі колон)

коринфський

дорійський

іонійський

Архітектура Стародавньої Греції

Періодизація культури Стародавнього Риму

Царський період (753-509 р. до н.е.):

заснування Риму, домінування етрусків,

встановлення аристократичного

республіканського ладу

Республіканський період (509-31 р. до н.е.):

Створення наддержави після підкорення

Македонії та завоювання Греції; боротьба між

патриціями й плебеями; криза

республіканських політичних інститутів та

громадянські війни

Період Імперії – (31 р. до н.е. – 476 p.) апогей

могутності і процвітання Римської держави

Архітектура Стародавнього Риму

Колізей (від. лат. колосальний)

75-80 рр. – амфітеатр, одна з

найбільших арен

Стародавнього Риму, де

відбувались гладіаторські бої

Пантеон – «храм усіх богів»,

збудований у 118-125 рр.

за наказом імператора Адріана

Архітектура Стародавнього Риму

Тріумфальна Арка (Арка

Костянтина) – трьохпролітна

арка, збудована у 315 р. ,

присвячена перемозі

імператора Костянтина над

Максенцієм

Цетром торгівельного і

суспільного життя Риму був

форум – площа, навколо якої

розташовувались культові та

громадські споруди

Відповідності між грецькими та римськими богами

Зевс - Юпітер,

Посейдон - Нептун,

Гера - Юнона,

Деметра - Церера,

Гестія - Веста,

Афіна - Мінерва,

Афродіта - Венера,

Apec - Марс,

Гефест - Вулкан,

Гермес - Меркурій,

Артеміда - Діана,

Аполлон

Культура Середньовіччя

Термін "Середні Віки" введений італійськими

гуманістами (V-XV ст.). Характерні ознаки :

Основу Середньовічної культури Візантійської імперії

становило християнство

Ідеї Божественного Світу як втілення досконалості,

вічності та спасіння людської душі поширились в усіх

сферах культури

Зосередження міського середньовічного культурного

життя по трьох центрах (храм— університет —

площа), що збереглося й до сьогодні

Середньовічний замок - житло та фортеця феодала

Освіта – сім вільних мистецтв (тривіум-квадріум)

Культура Середньовіччя

Абатство Марія Лаах

(Німеччина, XII ст.)

Графство Дарем

(Англія, XII ст. )

Візантійська культура

Наукові досягнення :

Лев Математик (ІХ ст.) – очільник університету в Константинополі,

його учні – Кирило і Мефодій – засновники слов’янського алфавіту

Енциклопедист М. Пселл (хронографія подій 976-1077 рр.);

І.Малала «Всесвітня Хроніка», історики П.Кесарійський,

І.Скіліца та ін.

Образотворче мистецтво : монументальний, станковий живопис,

книжкова мініатюра

Архітектура : зразком є

храм св. Софії в Константинополі

Культура епохи Відродження (Ренесансу )

Відродження(XIV - поч. XVII ст.) - період

культурного піднесення, «золотий вік»

європейської та світової культури

Характерні риси культури Відродження :

1) Розвиток індивідуалізму, розкріпачення

особистості, сильна героїчна людина стає

«героєм епохи»

2) світський характер мислення і соціальної

поведінки

3) гуманізм

Раннє Відродження (к. ХІІІ- ХV ст.) : Література – Д.Аліг’єрі, Ф.Петрарка, Дж. Боккаччо

Живопис – Мазаччо

Скульптура – Донателло

Архітектура – Брунеллескі

Високе Відродження : Література – творчість Т. Мора, Ф.Рабле, М. Сервантеса, У. Шекспіра ;

Живопис, скульптура - Леонардо да Вінчі, Рафаель , Мікеланджело

Північне, Пізнє Відродження : Творчість А.Дюрера , Ребрандта ван Рейна, П. Брейгеля та ін.

Основні періоди доби Відродження:

«Сікстинська Мадонна»,1512

«Пані з горностаєм», 1490

Леонардо да Вінчі Рафаель Санті

«Афінська школа», 1511

«Тайна вечеря», 1498

П

«Автопортрет», 1500 «Повернення блудного сина», 1665

Альбрехт Дюрер Рембрандт

«Поклоніння волхвів», 1504 «Нічна варта», 1642