шарль бодлер

20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя в Парижі відбувся суд

над французьким поетом Шарлем Бодлером

і його збіркою “Квіти зла”

Часом сумніваєшся у психічному стані пана Бодлера….Його вірші – це здебільшого монотонне й зумисне повторення одних і тих самих думокМерзенність тут межує з паскудністю, огидне змішане

зі смородомВін обливає брудом все наше суспільствоЦей негідник поетизує зло

Чи треба вам говорити, що в цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність,

всю свою релігію (вивернуту), всю свою ненавистьЖодна із сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як мояПро книгу треба судити в її цілісності

і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок

Вирок300 франків штрафу автору

100 - видавцеві

Я кричу “БРАВО!” З усіх моїх сил БРАВО вашому могутньому таланту

Ви одержали одну з тих виняткових нагород, котрі здатний дати існуючий режим

Те, що він називає правосуддям, винесло вирок усім в ім’я того,

що він зве своєю мораллю Ви отримали ще один вінок

Тисну вашу руку, поете!В. Гюго

Ще зовсім дитиною я відчув у своєму серці два протилежних почуття:жах життя і захоплення життям

Ш. Бодлер

Любов до матері Зрада матері, сімейний деспотизм

Рішення присвятити життя літературі

Небажання батьків зрозуміти сина

Морська подорож як джерело натхнення

Морська подорож як покарання

“Сп’яніння революцією”, мрії про соціальні зміни

Недосконалість світу, соціальна несправедливістьБунт проти аморального світу: наркотики, вино, пристрасті

Сильна жага до життя і насолод

Почуття вічно самотньої долі

Надія на щастя у коханніГіркота від неможливості душевного зцілення коханням

Поет, подібно до Данте проходить крізь “лімби” (перші, верхні кола Пекла)

І, проникаючи в сутність зла, намагається протиставити йому ідеал,

прекрасне, яке можливе лише в тому випадку, якщо будуть знищені всі гріхи світу і все його зло

Ліричний герой – митець, який подорожує у світі людей, у нетрях власного “Я”, які сприймає як кола пекла

Ця подорож – важкий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь

Це шлях пошуків вічного ідеалу краси, істини, Бога і віддалення від заповітної мрії

- Чому людство будує собі шлях до Пекла?

- Які алегорії, наслідуючи Данте, використовує автор для зображення гріховного внутрішнього “Я” людини?

Пантери, шакали, вовки, потвори, які плазують і кричать

- Яке “страховидло” в “звіринці людських вад” найнебезпечніше для людини?

Сплін – хворобливий душевний стан, породжений дійсністю: зло, нудьга, байдужість, зневіра, відсутність цілі земного існування, духовна ницість

- А де, на вашу думку знаходиться сам митець?

Він щодня будує разом з іншими до пекла путь

Низькі тваринні порівняння“З’їдені, як жебраки кліщами”

“рухливі, ніби черви”“жалять нас на смерть, немов холодна гладь”

Відразливі епітети“просмерділа тьма й вогні несамовиті”

“потвора жахна”

Протиставлення і контрастиЗло – добро, світло – тіні, Пекло – Рай,

Бог – Сатана, прірва – небо, Сплін - ідеал

- Хто ці сліпці?Уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство

- Звідки вони йдуть?З міста, з цивілізованого світу

- Чому вони втратили іскру божу в очах?Серед розваг: втіх, співів, проклять (спліну) люди втратили свій шлях

- Чи є у них надія “прозріти”, знайти шлях?Надія на прозріння не втрачена, тому що “ніхто не похилив униз своє чоло”, “погляд очей незрячих” обернений у небеса, до Бога

- Де знаходиться сам поет?“ здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать”

Смутні й заблукані думки- Яке враження справляє міський краєвид на ліричного героя і його кохану?

Почуття відрази, несприйняття, бажання втекти від бруду засмічених вулиць, де “сльози потоком нечистим течуть

- А який бодлерівський ідеал? Де він знаходиться?

Ідеал – це щось туманне. Ідеал – це людина, піднята до рівня справжнього життя

- Які кольори використані для опису ідеалу?

Жовтогарячий, червоний, зелений, голубий

- Який загальний настрій вірша?

Ліричний, задушевний, піднесений

- Чи можна сказати, що корабель з веселим гуртом прямує на пошук ідеалу?

- Що спільного між “сліпцями” і “матросами”?Сліпці – уособлення людських пороків. Матроси – духовно скалічене суспільство, не здатне відчувати прекрасне, співчувати, любити, мріяти. Вони суспільство, в якому панує сплін

- Є просто людська доля і доля поета. Чи має митець можливість знайти свій ідеал?

- Поет – альбатрос. Як він описаний?

Поет – “крилата людина”, яка почуває себе всевладною в небі і безпорадною, трагічно самотньою на землі – в грубій дійсності, де панує сплін

“Моє оголене серце”

“ У кожній людині є два одночасні прагнення: одне спрямоване до Бога, друге – до Сатани

Поклик Бога, або духовність,- це прагнення внутрішньо піднестися;

поклик Сатани, або тваринність, - це насолода від власного падіння

- Різке протиставлення ідеалу і дійсності

- Увага до внутрішнього світу особистості

- Несприйняття буржуазного світу

- Конкретність, романтична символіка

- Поетизація страждання і скорботи, схильність до песимізму

- Потяг до Краси, світу високих ідеалів

У його віршах на повну силу заговорило те, що згодом назвуть декадансом

ПотворнеПадло

Смерть

КрасивеКоханаЖиття

Лише мистецтво здатне увіковічнити красу, яка приречена на матеріальне знищення

Завдання поета – берегти красу

Вона також перетвориться у цю нечисть, але в пам’яті він збереже

“Божественну форму і суть”

Якою б не була природа краси, вона надихає поета,

є для нього владаркою, натхненною, і найголовніше –

робить життя легшим, а світ – менш гидким

Програмні принципи символізму

Природа – “живий храм”, у якому все говорить,

перегукується між собою, розмовляє мовою символів

Звук, запах, форма, колір створюють єдність,

і між ними існує відповідність, яку митець має

відчувати інтуїтивноСпосіб написання віршів,

коли колірні асоціації, звуки і запахи виражають

одне через одне, називають синестезією

Завдання поета – уважно вслухатись

в голос світобачення, фіксувати нечіткі

швидкоплинні враження, вдивлятися у красу, яка

підкаже потрібні образи-символи, що допоможуть відчути

приховані реальності

Поезія перетворюється на” чародійство” і “сугестивну магію”

Сугестивне навіювання – вплив на підсвідомість,

навіювання певного настрою

Карлос Швабе

Карлос Швабе

Кладовище Монпарнас у Парижі

Памятник Бодлеру