Адвокація та лобіювання

Адвокація - привернення суспільної уваги до існування проблеми та нагальної необхідності її вирішення.

Лобіювання – вплив на вповноважений орган влади та його посадових осіб з метою ухвалення ними рішення щодо вирішення проблеми на користь певної групи.

Суб’єкт, об’єкт та предмет лобістських зусиль

Суб’єкт – група осіб та організацій що адресує політичні вимоги до влади щодо змісту вирішення тієї чи іншої проблеми.

Об’єкт – органи та посадові особи державної влади або місцевого самоврядування, до компетенції яких належить ухвалення того обстоюваного рішення.

Предмет - рішення органу влади яке має бути ухвалене, аби задовольнити вимоги лобістської кампанії.

Головні завдання у проведенні лобістської кампанії

• вивчити проблему;

• здійснити аналіз проекту рішення;

• заручитися підтримкою громадської думки.

Приватні труднощі та суспільні проблеми

Приватні труднощі - стосуються самої людини і тієї обмеженої сфери суспільного життя, яку вона прямо й особисто усвідомлює.

Суспільна проблема - стосуються тих реалій, які стоять вище всіх специфічних умов особистості й сфери її внутрішнього життя.

Проблема політики – результат аналізу проблемної ситуації

Проблема політики - результат мислення, що реагує на оточуюче середовище / аналізу проблемної ситуації. Має місце рух від інтуїції та політичного інстинкту до цілеспрямованого та систематичного вивчення й визначення характеру проблеми.

Аналіз проблемної ситуації :

Виділення - пошук.Артикуляція - визначення.Привернення уваги уряду - структурування

Особливості проблем політики

• торкається значної частини суспільства;• ображає наше розуміння того, що є «правильним»;• є перешкодою для наших бажаних дій або цілей ;• є наслідком попередньої політики (минулих дій влади);• взаємопов’язаність різних галузевих проблем;• суспільна значущість проблем змінюється залежно від зміни цінностей та умов;• визначення / перевизначення проблеми – політичний процес;• мають різну ступінь «піддатливості для розв’язання».

Аналіз стейкхолдерів

Стейкхолдери – люди / установи / організації , стан (інтереси) яких (соціальний, фінансовий тощо) може змінитися внаслідок ухвалення певного рішення або реалізації проекту.

• особливі інтереси (відкриті та приховані) та можливого їх впливу на формування змісту та реалізації політики;• наявні або потенційні конфліктів між інтересами стейкхолдерів;• можливість узгодження інтересів стейкхолдерів та налагодження стосунків кооперації між ними;• форми участі кожного зі стейкхолдерів на кожному етапі лобістської кампанії та визначення важливості й ризиків щодо їх участі.

Категорії стейкхолдерів

• Ініціатори змін (групи протесту) ;• Політики (обрані посадовці);• Бізнес структури; • Неурядові організації (НУО); • Впливові особи;• Державні службовці, представники державних установ та муніципальних служб;• Галузеві експерти (працівники галузі, науковці)• Представники ЗМІ.

Способи ідентифікації стейкхолдерів

• методом «мозкового штурму»;

• консультацій з експертами у відповідній сфері;

• контент-аналіз ЗМІ та фахової літератури.

Інтерес - основа політики

Інтерес - частина впливу наслідків проблеми, що опосередковується людським досвідом або уявою та спричиняє спробу вплинути на них.

•На кого це вплине?

•В який спосіб?

•Чи їм це відомо?

•Яких заходів вони вживають?

Об’єктивні та суб’єктивні інтереси

Об’єктивні інтереси – ті ефекти, що справді зачіпають людей, незалежно від того, чи усвідомлюють їх люди.

Суб’єктивні інтереси - ті речі, які, на думку людей, впливають на них.

Люди можуть :

• помилятися щодо своїх інтересів;• не зазнавати впливу, але вважати, що таки перебувають під впливом чогось;• об’єктивні і суб’єктивні інтереси взаємопов’язані; • у політичному житті інтереси визначають і активують у процесі їх представлення.

Концентровані та розпорошені інтереси

Концентровані інтереси - ті інтереси, що поширюються на обмежене коло людей. Ступінь концентрації залежить також від того, наскільки це торкається окремої особи.

Концентровані інтереси майже завжди перемагають коли протистоять розсіяним інтересам.

Впливовість та мотивованість стейкхолдерів

• норми (правила);

• бюджет;

• ресурси;

• кадри;

• громадська думка.

Визначення специфічних інтересів стейкхолдерів

• Що стейкхолдери очікують від спроби вирішити проблему?;

• Які ймовірні вигоди вони отримають ?

• Які ресурси вони можуть спрямувати (чи уникнути / протидіяти спрямуванню) при реалізації політики ?

• Які інші інтереси стейкхолдерів можуть сприяти / стримувати реалізацію політики ?

• Як кожен зі стейкхолдерів оцінює інших стейкхолдерів ?

Визначення участі стейкхолдерів у заходах лобістської кампанії та визначення ймовірних ризиків такої участі

• Якою має бути роль різних стейкхолдерів в успішній політиці ?

• Чи ці ролі ймовірні і реалістичні ?

• Чи є негативні реакції на які можна очікувати від стейкхолдера?

• Який їх можливий вплив на успішність політики ?

• Наскільки ймовірні ці негативні реакції і чи є вони головними ризиками?

• Які ймовірні припущення щодо / у стейкхолдерів існують , що можуть сприяти / перешкоджати успішному виконанню задуму ?

Суспільний та урядовий «порядок денний»

Суспільний «порядок денний» - проблеми та питання, що викликають широкий резонанс та перебувають у фокусі громадської уваги.

Урядовий “порядок денний” – набір питань в явному вигляді, призначених для активного розгляду уповноваженими виробниками рішень.

Виробники «порядку денного» та ініціатори його питань

Виробники порядку денного – мають нерівний доступ/ вплив на його формування : • стейкхолдери та їхні альянси;• групи протесту;• партійні лідери;• впливові особи;• старші урядовці та радники;• представники «поінформованої групи» (експерти, науковці);• ЗМІ.

Ініціювати питання можуть :

• стейкхолдери;• політики при владі;• опозиція;• державні службовці;• групи впливу із спеціальним доступом до виробників політики.

Шанси проблеми потрапити до «порядку денного»

Залежать від :

• ступеня конкретності• масштабу соціальної значимості• часової причетність • ступеня складності• категорійної прецедентності

Проблема має бути :

• конкретною;• легітимізованою; • визнаною в уряді;

Умови потрапляння питання / проблеми до «порядку денного»

• Проблема досягла масштабів кризи;

• Проблема набула специфічного характеру ;

• Проблема має емоційний аспект ;

• Проблема має широкий резонанс (навіть випадкова подія);

• Проблема порушує питання про владу та законність в суспільстві;

• Проблема є модною.

Бар’єри на шляху потрапляння проблеми до «порядку денного».

• порушення мовчанки;

• перетворення бажань у вимоги;

• перетворення вимог у питання порядку денного;

• ухвалення рішення;

• успішна реалізація рішення.

Причини, чому питання сходять із «порядку денного»

• сили які її підтримували більше не діють;

• може здаватися розв’язаною (напр. ухвалено закон);

• проблема переформульовується (змінюється розуміння її природи).

Критерії аналізу рішення (1)

Адекватність - відповідність рішення / його проекту особливим характеристикам, специфічним властивостям проблеми

Легітимність - відповідність змісту та процедури ухвалення рішення чинним правовим актам

Результативність – міра, якою реалізація рішення / його проекту може призвести до вирішення відповідної проблеми

Ефективність - кількість ресурсів та зусиль, необхідних для вирішення проблеми

Справедливість - розподіл впливів і зусиль, вигод та незручностей між різними суспільними групами

Критерії аналізу рішення (2)

Реалістичність - наявність достатнього адміністративного потенціалу для реалізації рішення / його проекту

Прецедентність - врахування інших спроб вирішення подібних проблем

Прийнятність та відповідність прагненням суспільства - ступінь задоволення наявних потреб, очікувань або цінностей окремих стейкхолдерів

Політична здійсненність - врахування політичного контексту процесу підготовки, ухвалення та реалізації рішення

Інформаційно-пропагандистські аспекти- особливості сприйняття змісту рішення та суспільних дискусій навколо нього

Форми участі громадян в ухваленні рішень

• загальнодержавний або місцевий референдум;

звернення з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) та скаргами до органів влади та посадових осіб;

• «місцеві ініціативи»;

• збори за місцем проживання;

• громадські слухання;

• діяльність органів самоорганізації населення;

• діяльність громадських рад, дорадчих комітетів при органах державного управління і місцевого самоврядування.

Форми участі громадян в ухваленні рішень, шляхом реалізації права на:

• вільно обирати та обиратися• доступу до служби в органах державної влади та місцевого самоврядування• участь до здійснення регуляторної політики• доступу до інформації• доручення виборців• особистий прийом• діяльність професійних спілок, громадських організацій та політичних партій• судове оскарження дій/бездіяльності та рішень органів влади• використання обов’язку влади інформувати про свою діяльність та прийняті рішення

Принципи комунікації

• довіра;

• контекст ситуації;

• зміст;

• ясність;

• безперервність і послідовність;

• канали;

• готовність аудиторії.

Канали поширення інформації про кампанію

• розсилка інформаційних повідомлень;

• брифінги, прес-конференції;

• публічні заходи;

• контакти з працівниками ЗМІ;

• створення власного постійного каналу інформації – прес-бюлетень, веб-сайт

Вивчення ринку ЗМІ

• спрямованість (концепція мовлення);

• охоплення аудиторії;

• власник;

• рівень довіри.

Дякую за увагу!