Голодомор1932 – 1933

Неурожай від Бога, а голод від людейНародна мудрість

Розкривайтесь небеса!Зійдіть на землюВсі українські села, хуториПовстаньте над планетою, невинні душіЗбудуйте пам’яті негаснучий собор.

У цей рік залетіли зозулі,Накували знедолений вік.Наші ноги розпухлі узулиВ кирзаки-ризаки у той рік.У той рік мати рідну дитинуКлала в яму, копнувши під бікБез труни, загорнувши в ряднинуА на ранок помер чоловік.І невтомну, трудягу старого,Без хреста повели у той бік...І кістьми забіліли дорогиЗа сто земель сибірських, сторікУ той рік і гілля, і коріння – Все трощив буревій навкруги...І стоїть ще й тепер Україна,Як скорботна німа край могил

У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани хлібозаготівель, однак, залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п’яту. План же хлібозаготівель був піднятий на 44%.

7 серпня 1932 року було видано постанову ВЦВК на РНК СРСР, названу в народі

"законом про п’ять колосків".

Вона передбачала

за крадіжку колгоспної власності розстріл із конфіскацією майна

чи позбавлення волі на термін не менше як 10 років.

Голодомор 1932-1933 рр. був страшним злочином сталінського режиму. Він був спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян до колгоспів. Поставлені перед селянами плани хлібозаготівлі були завищеними й економічно не обґрунтованими. Хоча політика колективізації дозволила збільшити збір зерна, але труднощі із заготівлею залишилися.

Постачання хліба на користь держави здійснювалося внаслідок додаткової хлібозаготівлі. Фактично це означало застосування вже відомої політики продрозкладки. Знесилені селяни не змогли ефективно провести посівну компанію навесні 1932 року. План здачі хліба державі опинився під загрозою зриву. Водночас почався голод. Голодні люди збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб прогодувати дітей.

Вичерпавши останні запаси продовольства, доведені стражданнями голоду до відчаю, люди стали вживати в їжу все, що можна і не можна було їсти. Спочатку їли кішок, потім собак, навіть щурів і мишей,потім кропиву, лободу, листя дерев. В селах стояла моторошна тиша – ні співів півнів, ні гавкоту собак, ні гомону людей. Одним з наслідків голоду стало трупоїдство та людоїдство.

Проте голод брав своє. Почалася масова смертність, причинами якої стали, як наслідки голоду, дистрофія і шлункові захворювання. Були села, населення яких вимерло повністю.Були і такі, де порожніми стояли більше третини хат.Ховати мертвих було нікому, на це у живих не вистачало сил. Тому часто ховали своїх близьких на городах і у погребах. По селу їздив возниця, йому було доручено збирати трупи і вивозити їх на кладовище, де була викопана велика яма, в яку скидали мерців, а іноді і ще живих людей. Скільки їх похованих живцем? А скільки таких, що знайшли в собі сили, щоб вибратись з цієї жахливої

могили.

Кількість жертв Голодомору досі не встановлено, хоча йдеться, безумовно, про кілька мільйонів людей.

Українська нестерпна сюїта...А навколо – одна сон – трава – Умирать почали у квітні,Коли всюди – все ожива...

Голодомор було спричинено навмисними діями тоталітарного радянського режиму. Суть злочинних дій влади полягала в:1. Жорстокому придушенні устремлінь Українського народу мати незалежну державу.

2. Знищенні існуючої структури сільського господарства шляхом:• масового «розкуркулювання» селян; • насильницького впровадження колективізації

селянських господарств; • накладання на райони України, окремі селянські

двори непомірно високих планів хлібоздачі.

3. Ізоляції великих територій в сільській місцевості у низці областей України шляхом:• позбавлення селян права мати паспорт громадянина

СРСР; • заборони селянам права виїзду з їхніх місць

проживання (заборона продажу залізничних квитків); • наказів про арешти селян, що виїхали самовільно з сіл; • оточення озброєними загонами каральних органів СРСР

цілих територій; • заборони листування і поширення інформації про

фактичне становище.

4. Впровадженні особливого режиму проживання, зокрема режиму «чорних дошок», що полягав у:• вивезенні з цілих територій усіх товарів та засобів проживання,

що знаходились на складах та в магазинах; • насильницькій реквізиції у селян усіх запасів продовольства і

навіть одягу; • забороні будь-якої торгівлі та ввезення будь-яких засобів для

існування;

• забороні будь-якого кредитування та насильницькому поверненні усіх кредитів.

Правда про голод, якою б вона не була страхітливою, потрібна не лише тим, хто пережив

його,а й молодому поколінню України.

Меморіал пам'яті жертвам голодомору 1932 – 1933 років.

м. Київ

24 листопада о 16-00 засвіти свічку пам'яті

Тиждень терпіла від голоду м Плакала, простягаючи руки. Врешті й ходити уже не змогла Ледве дійшла до порога я. Встала б та зрадили сили. Плакали діти, баби голосили. Федір, мій син, на лежанці лежав, Звісно голодний, терпів і мовчав. Вранці на другий день зирк: Аж у руки хтось мені суне кавалок макухи. Хто це? Це ти, мій сусіде Петро? Бог хай віддячить тобі за добро. Слина пішла. Затрусилися руки. Боженьку милий. Кавалок макухи. Де ти? Пішов вже. Аж нагло онук Вихопив в мене кавалок із рук. Хтіла схопитись, побігти, догнати, Вирвати з рота, навколішки стати. Вже я підводжуся і падаю знов Непритомно...Покотилася кров... Мабуть забилась... Вже близько до краю Крутиться все навкруги... Умираю. В кого спитати б, чи з'їв хоч онук. Може і в нього хтось вирвав із рук.